"Житомир – це той, що біля Бердичева"

Середньовічне місто на горах, місто з чистим повітрям, місто, де католицькі і православні церкви змішані з радянською архітектурною спадщиною. Майже кожен будинок – культурна цінність з табличкою. Навіть каміння не просте, а з льодовикового періоду. Хто тут тільки не "робив" культуру: барон де Шодуар, орден єзуїтів, Купрін, Ріхтер, Корольов, дідусь Леніна…

Перлинки Житомиру, які забираємо з собою: водонапірна вежа під гарячим ранковим сонцем, міст в Шодуарському парку, що гойдається так, наче дихає, недільний натовп на пішохідній Михайлівській, білі ракети біля музею космонавтики посеред старих маєтків, кам'яне оздоблення Спасо-Преображенського собору.

‍

‍

Місто пішоходів?

‍

Наш гід сказав: Житомир розпластаний поміж холмів і одноповерховий. Можемо сказати, що такі відчуття залишились у нас, хоча багато часу ми провели, гуляючи саме по центральній частині. 

Автобус, тролейбус, трамвай — громадський транспорт добре представлений. Про останній навіть почули місцевий вислів: "Ти такий швидкий, наче житомирський трамвай". Це правда – вузькоколійники пересуваються тут якось дуже неспішно. Приватних автівок по центру, навіть припаркованих, зараз небагато. Стоять вони групками, а не звично уздовж кожного тротуару. Адміністратор кафе, де ми снідали, сказала, що їх відчутно мало, у порівнянні з сусіднім Києвом, хоча за останній рік з'явились корки.

‍

‍

По кількості пішоходів на вулицях і скверах, а також по відношенню до автівок, можна сказати, що люди тут цінують можливість пересуватись між локаціями пішки. Або що всі мешкають неподалік.

Михайлівська вулиця – гарний приклад прояву можливостей "міста для людей". Пішохідний прогулянковий транзит з невеликою європейською площею в її центрі став кульмінацією наповненості вуличного простору. Далі можна відокремити пішохідне коло периметром вулиць Грушевського, Небесної сотні, Пушкінської, Качинського. 

Коли ходиш пішки, то добре щоб тебе оточувала якісна природа. Природі добре в Житомирі. Ліси, що є навколо міста, наче прориваються всередину, тому парки тут такі наповнені. До кожного другого стовбура приставлена табличка з інформацією. Вздовж тротуарів – дерева, дерева, дерева... Розріз центральних вулиць міста: фасади без літників, проїжджа частина в дві смуги, вузький пішохідний тротуар, половина з якого займають розлогі липи, і люди часто чіпляються через їх коріння, бо асфальт підняло. Деінде на газонах ми бачили різні горщики, вазони, гірки та прості ящики з квітами. 

‍

‍

Вода присутня в місті і досить цікаво. Головна річка Тетерів ніби підрізає місто знизу, на неї ти дивишся переважно згори. Маленькі річки – Кам'янка, Лісна, Рудавка – притягують побут людей. В Житомирі реконструюють прогулянкову набережну на Тетереві, на річку виходять прекрасні панорами з різних оглядових місць.

У порівнянні з Черніговом, де місто також закінчується на валах понад рікою, у Житомирі ми на жаль не змогли відшукати чітку локацію прадавнього міста (хоча йому за написом на меморіальному камінні вже 1137 років). Вірогідно через те, що Житомир встигли декілька разів перебудувати.

‍

Персональний космос

‍

Старенькі одноповерхові хати, вузький тротуар, трохи травички і кущів попід дорогою, машини їдуть поодиноко. З цієї одноповерхової урбаністичної тканини нам назустріч вигулькує здоровенна біла ракета, а за модерністським одноповерховим скляним фасадом поруч ховається музей космонавтики (!) – дуже пристойний, до речі. Музей з'явився саме на цьому місці, бо український геній радянської космонавтики Сергій Корольов мешкав у будинку навпроти. Вхідні квитки на чотирьох обійшлись нам у 100 грн, ще замовили гіда (80 грн) та можливість фотографувати (10 грн). 

Наша містографія за один візит зафіксувала той факт, що відкриття музею суттєво не вплинуло на розвиток житлового кварталу. Влітку музей відвідують 15-20 осіб — але ані місця відпочинку поруч, ані кафе, де можна водички попити, навіть інфографіки чи вказівника ми не побачили на під'їзді. Був прозорий паркан, зсунутий із червоної лінії в глибину, щоб організувати майданчик біля входу. Там же фотографічно рожевів бузковий кущ. Навколо ракет у передвечірній тиші каталися діти на самокатах. Склалась дуже чуттєва непроста за емоціями картинка.

‍

‍

Питання, яке тут і зараз постає перед нами: як присутність музею та ракет впливає на буденне життя сім’ї в сусідньому будинку? Це стає дуже цікавим, коли великі ідеї втручаються в життя пересічних людей. Можливо, у них з'явились локальні прислів'я/забобони, пов'язані з тими ракетами, та турбують привиди минулого під час ранкового променаду за хлібом.

І ще питання на додаток: чому ціни в музеї занадто маленькі, а справами музейного дизайну досі ніхто не займається?

‍

Співпраця з Житомиром

‍

‍1 - Студенти

Експедицію до Житомира було проведено у травні 2021 року, але ми продовжили співпрацю з містом. На початку 2022 року провели зі студентами ФПУП Житомирської політехніки відкриту лекцію за запрошенням викладача вузу. Студентів зацікавив наш спосіб дослідження міста на рівні мікроурбанізму через малюнок.

Лекція проводилась в рамках дисципліни “Брендинг та конкурентоспроможність міст”. З початком пандемії Covid-19 студенти і викладачі пристосувались до спілкуванню у Zoom і Meet режимі, тому ми склали презентацію проєкту з акцентом на житомирський досвід і зустрілись з двома групами студентів онлайн. Вони дізнались про наш унікальний метод дослідження міста, як він може допомогти в змінах та вдосконаленні наших міст. А також, як результати такого дослідження можуть бути корисними для державних службовців.

‍

‍

2 - Фестиваль

Наприкінці 2022 року, незважаючи на гарячу фазу війни і постійні проблеми з вимкненням електрики, Містограф взяв участь у VI Фестивалі екранних мистецтв  “Пілігрим”, що був присвячений духовному, культурному, етнічному та екстремальному туризму.

Фестиваль проводить Житомирський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Огієнка, тому крім подачі на огляд журі фестивалю двох відеоробіт “Хочу додому” і “Експедиція до Сколе” (вони до речі є на нашому каналі YouTube), ми також зробили онлайн зустріч зі студентами і відвідувачами фестивалю. Розказали про проєкт і про наші подорожі країною, цього разу зробили акцент на нашому способі подорожування і проєктних принципах. 

Наші відеороботи на конкурсі отримали призове місце у категорії “Аматори”. З фестивалю приїхали нагороди: диплом, статуетка, футболка, багато цікавих книг. Було дуже приємно розуміти, що наша справа має відклик і на рівні відеоблогінгу.

‍

3 - Туризм

Першим, хто під час експедиції у 2021 показав місто і розповів детально про Житомир був директор житомирської агенції туризму “Патріот” Сергій Дехтяренко. Від нього ми отримали повноцінну екскурсію за гнучким сценарієм, адже паралельно з його розповідями ми скетчили, писали нотатки, задавали питання, проводили відеозйомку. Ця нетривіальна екскурсія згодом стала базою для створення настільної гри в номері “Містограф.Житомир”. 

У майбутньому ми спирались на досвід Сергія в розробці маршрутів і знання історії свого міста, а зрештою у 2022 взяли інтерв'ю для випуску газети “Малі Міста.Львівщина”. Сергій розказав нам і нашим читачам про туризм під час війни, які запрошуємо до читання у випуску №6

‍

‍

4 - Мерч

З 2023 року ми стали повноцінними партнерами арт-простіру в Житомирській водонапірній вежі. У галереї можна купити створені нами газети, поштівки, наліпки про Житомир. А ще ми розробили з тими скетчами, що намалювали під час житомирської експедиції, принти для футболок.